аташе
АТАШЕ́, невідм., с. Фахівець-консультант з певного кола питань, напр. у військовій справі, торгівлі, при дипломатичному представництві.
Був він тільки аташе при одній з дипломатичних місій у Європі (Крим., А. Лаговський, І, II, 1905, 235);
Ходили чутки, що з головнокомандувачем прибудуть в Чаплинку, крім вищих чинів Ставки, також всі акредитовані в Криму іноземні військові аташе (Гончар, Таврія.., 1957, 635);
// Молодший дипломатичний ранг у міністерстві закордонних справ.
Аташе радянського посольства, який зустрічав його [Федора Архиповича], пройшов з ним у залу чекання (Рибак, Час.., 1960, 857).
Словник української мови (СУМ-11)