аташе
АТАШЕ́, невідм., ч.
1. Фахівець-консультант з певного кола питань, напр., у військовій справі, торгівлі, при дипломатичному представництві.
Був він тільки аташе при одній з дипломатичних місій у Європі (А. Кримський);
Ходили чутки, що з головнокомандувачем прибудуть в Чаплинку, крім вищих чинів Ставки, також всі акредитовані в Криму іноземні військові аташе (О. Гончар).
2. Один з молодших дипломатичних рангів у міністерстві закордонних справ.
Аташе .. посольства, який зустрічав його [Федора Архиповича], пройшов з ним у залу чекання (Н. Рибак);
Дипломатичні ранги від Надзвичайного і Повноважного Посла до аташе прирівнюються до рангів державних службовців (з мови документів).
Словник української мови (СУМ-20)