бабуся

БАБУ́СЯ, і, ж. Пестл. до ба́ба¹ 1, 2.

Взяла зілля, поклонилась: — Спасибі, бабусю! (Шевч., І, 1951, 52);

— Чи воли, бабусю, говорять?.. — питає Чіпка в Оришки (Мирний, II, 1954, 48);

За дівчиною чимчикувала стара бабуся (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 357).

Значення в інших словниках

1. бабуся — бабу́ся іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. бабуся — [бабус'а] -с'і, ор. -сеийу  Орфоепічний словник української мови
3. бабуся — -і, ж. Пестл. до баба I 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бабуся — БАБУ́СЯ, і, ж. Пестл. до ба́ба¹ 1, 2. Взяла зілля, поклонилась: – Спасибі, бабусю! (Т. Шевченко); – Чи воли, бабусю, говорять?.. – питає Чіпка в Оришки (Панас Мирний); За дівчиною чимчикувала стара бабуся (Іван Ле і О. Левада).  Словник української мови у 20 томах
5. бабуся — див. баба  Словник синонімів Вусика
6. бабуся — ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..).  Фразеологічний словник української мови
7. бабуся — Бабу́ся, -бу́сі, -сею, -сю! бабу́сі, бабу́сь, -бу́сям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бабуся — Бабуся, -сі ж. ум. отъ баба. Бабушка. ум. бабусенька, бабусечка.  Словник української мови Грінченка