багрянець
БАГРЯ́НЕЦЬ, нцю, ч. Густо-червоний, пурпуровий колір.
Вигравали густим багрянцем китиці горобини (Шиян, Баланда, 1957, 125);
Де-не-де по лісах уже прохоплювалось перше полум’я осіннього багрянцю (Гончар, III, 1959, 91);
*У порівн. На білих крилах червонів кров, Мов на снігу зорі вечірньої багрянець (Л. Укр., І, 1951, 123).
Словник української мови (СУМ-11)