басовито

БАСОВИ́ТО, розм. Присл. до басови́тий.

Мороз розсміявся приємно, басовито, м’яко (Собко, Біле полум’я, 1952, 163);

Велично й басовито гудуть од вітру дуби (Кучер, Прощай.., 1957, 71).

Значення в інших словниках

1. басовито — басови́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. басовито — розм. Присл. до басовитий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. басовито — БАСОВИ́ТО, розм. Присл. до басови́тий. Протяжно, басовито загув дзвін (В. Малик); Велично й басовито гудуть од вітру дуби (В. Кучер); Мороз розсміявся приємно, басовито, м'яко (В. Собко); У шибку бився й басовито гудів джміль (Ю. Мушкетик).  Словник української мови у 20 томах