безбарвно

БЕЗБА́РВНО. Присл. до безба́рвний.

А трапляється й таке, що людина, яка в житті говорить соковитою, барвистою мовою, пише сухо, безбарвно (Рильський, III, 1956, 413).

Значення в інших словниках

1. безбарвно — безба́рвно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безбарвно — Присл. до безбарвний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безбарвно — БЕЗБА́РВНО. Присл. до безба́рвний. А трапляється й таке, що людина, яка в житті говорить соковитою, барвистою мовою, пише сухо, безбарвно (М. Рильський).  Словник української мови у 20 томах