безводдя
БЕЗВО́ДДЯ, БЕЗВІ́ДДЯ, я, с. Відсутність, нестача води у водоймищах.
На безвідді і рак риба (Номис, 1864, № 9799);
Як у літню спеку, на безводді, надибавши невеличку течію бігучої води.., припадає чоловік до неї.., — так Христя з згагою прислухалася до того вечірнього клекоту… (Мирний, III, 1954, 112);
Я благав би марева в пустині: хто мусить погибати на безвідді, нехай же бачить хоч надію марну (Л. Укр., І, 1951, 168);
Земля почала горіти від безводдя (Стельмах, Хліб.., 1959, 591).
Словник української мови (СУМ-11)