бездимний

БЕЗДИ́МНИЙ, а, е. Який під час горіння або спалаху і т. ін. не дає диму.

— Я ось нанялася на поденщину до Круппа, щоб пильнувати фабрикації нових карабінів, гармат та бездимного пороху (Фр., III, 1950, 114);

Румуни.. варили щось на бездимних вогнищах (Гончар, III, 1959, 73);

// У якому немає диму.

Я дивилась на ті бездимні села італьянські (Л. Укр., І, 1951, 234).

Значення в інших словниках

1. бездимний — безди́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бездимний — -а, -е. Який під час горіння або спалаху і т. ін. не дає диму. Бездимний порох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездимний — БЕЗДИ́МНИЙ, а, е. Який під час горіння або спалаху і т. ін. не дає диму. – Я ось нанялася [найнялася] на поденщину до Круппа, щоб пильнувати фабрикації нових карабінів, гармат та бездимного пороху (І. Франко); Румуни ..  Словник української мови у 20 томах
4. бездимний — Безди́мний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)