беззаперечно
БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНО. Присл. до беззапере́чний.
Люди беззаперечно підкорялися його розпорядженням (Бойч., Молодість, 1949, 134);
Хай би Черниш, хай би хтось інший, близький до Брянського, очолював роту — Сагайда погодився б на таке беззаперечно (Гончар, І, 1954, 302).
Словник української мови (СУМ-11)