безпалько

БЕЗПА́ЛЬКО, а, ч., розм. Безпала людина.

— Чи то ж я безпалько, сам не скручу собі цигарки (Гончар, І, 1954, 269).

Значення в інших словниках

1. безпалько — безпа́лько іменник середнього роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. безпалько — -а, ч., розм. Безпала людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безпалько — БЕЗПА́ЛЬКО, а, ч., розм. Безпала людина. – Чи то ж я безпалько, сам не скручу собі цигарки... (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. безпалько — Безпа́лько, -ка, -кові, -льку! -льки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)