безпробудно
БЕЗПРОБУ́ДНО. Присл. до безпробу́дний.
А вона [красуня].. Безпробудно спочиває, — Понад нею сон літає (Щог., Поезії, 1958, 181);
Цілий день Франц Таубенфельд безпробудно пив (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 167).
Словник української мови (СУМ-11)