безстановий
БЕЗСТА́НОВИ́Й, а́нова́, а́нове́, іст. Який не належить ні до якого стану; не пов’язаний з належністю до якогось стану, однаковий для всіх станів.
У листопаді 1864 р. була проведена судова реформа, в результаті якої в Росії формально було запроваджене гласне безстанове, буржуазне судочинство (Іст. УРСР, І, 1953, 481).
Словник української мови (СУМ-11)