безтрепетний
БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ, а, е, заст., поет. Який не виявляє ознак страху; небоязкий; спокійний.
І ворогові лютому проклін Безтрепетними посилав устами (Рильський, Мости, 1948, 21);
Безтрепетні руки тримають штурвал, Літак свій останній бере перевал (Бажан, І, 1946, 122).
Словник української мови (СУМ-11)