безхвостий
БЕЗХВО́СТИЙ, а, е.
1. Який не має хвоста.
Сміються [з щуки] всі, карасики найбільш: "Догралася! Тепер мовчи та диш, Безхвостая проява!" (Гл., Вибр., 1957, 142);
Як би приманити хоч поганесенького якогось, хоч безхвостого шпака? (Донч., VI, 1957, 251).
2. у знач. ім. безхво́сті, тих, мн., зоол. Ряд класу земноводних, які, виростаючи, втрачають хвіст.
Земноводні поділяються на безхвостих (жаба, ропуха) і хвостатих (тритон) (Зоол., 1957, 95).
Словник української мови (СУМ-11)