безшелесно
БЕЗШЕЛЕ́СНО. Присл. до безшеле́сний.
Спираюсь на мур і годинами стежу, як безшелесне бродять тіні з місця на місце (Коцюб., II, 1955, 413);
Сніг падав безшелесна й рівно (Рильський, І, 1956, 29).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗШЕЛЕ́СНО. Присл. до безшеле́сний.
Спираюсь на мур і годинами стежу, як безшелесне бродять тіні з місця на місце (Коцюб., II, 1955, 413);
Сніг падав безшелесна й рівно (Рильський, І, 1956, 29).
Словник української мови (СУМ-11)