безіменний

БЕЗІМЕ́ННИЙ, а, е. Який не має імені, назви, ніяк не названий.

— Нехай би краще я розточився на безіменні атоми і розійшовся межи "людським порохом" (Л. Укр., III, 1952, 689);

Молода мати лежала в ліжку, але почувала себе дуже добре, а маленький синок, поки що безіменний, .. спав спокійно у візочку (Мак., Вибр., 1954, 276);

Біля гирла безіменної степової річки сиділи сторожові козаки (Тулуб, Людолови, І, 1957, 137);

// Ім’я якого невідоме.

Безіменним героям Опору стоять пам’ятники у Франції, і не можна не схилити чола перед ними (Рильський, Дал. небосхили, 1959, 55);

// Ім’я автора і т. ін. якого невідоме; анонімний.

Безіменні твори.

Безіме́нний па́лець — те саме, що Підмізи́нний па́лець ( див. підмізи́нний).

Криця з посвистом опустилася на руку чоловіка, а з неї одразу ж упало на сніг три пальці: мізинець, безіменний і середній (Стельмах, Хліб.., 1959, 655).

Значення в інших словниках

1. безіменний — безіме́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безіменний — -а, -е. 1》 Який не має імені, назви, ніяк не названий. || Ім'я якого невідоме. || Ім'я автора і т. ін. якого невідоме; анонімний. Безіменні твори. Безіменна висота військ.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безіменний — БЕЗІМЕ́ННИЙ, а, е. Який не має імені, назви, ніяк не названий. – Нехай би краще я розточився на безіменні атоми і розійшовся межи “людським порохом” (Леся Українка); Молода мати лежала в ліжку, але почувала себе дуже добре, а маленький синок...  Словник української мови у 20 томах
4. безіменний — АНОНІ́МНИЙ (без підпису — про лист, твір), БЕЗІМЕ́ННИЙ. Вони брешуть, ..шлють анонімні листи з патьоками брудної лайки (В. Еллан); У творах української літератури XІX-XX століть, аж до наших днів...  Словник синонімів української мови
5. безіменний — Безіме́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)