берлога
БЕРЛО́ГА, и, ж., рідко. Те саме, що барлі́г 1, 2.
Неначе з берлоги Медвідь виліз, ледве, ледве Переносить ноги (Шевч., І, 1951, 252);
Тільки один димар нагадував, що то не берлога звіряча, а людська оселя (Мирний, І, 1949, 178).
Словник української мови (СУМ-11)