бернардин

БЕРНАРДИ́Н, а, ч., заст. Член католицького чернечого ордену.

В Махнівці був укріплений замок, до замка тулився монастир бернардинів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 368).

Значення в інших словниках

1. бернардин — бернарди́н іменник чоловічого роду іст.  Орфографічний словник української мови
2. бернардин — -а, ч., заст. Член католицького чернечого ордену.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бернардин — БЕРНАРДИ́Н див. бернарди́ни.  Словник української мови у 20 томах