блистіти
БЛИСТІ́ТИ, блищу́, блисти́ш, недок., рідко. Те саме, що блища́ти 1.
Веселе сонечко блистить, Проміння щедро ллє (Граб., І, 1959, 327);
По тім боці Пруту простяглася широка рівна низина, заросла лозою, з болотами, в яких і досі блистіла до сонця вода (Мак., Вибр., 1956, 426);
Хмари розповзлися — виглянуло сонечко. Обмиті дощем, блистіли в траві зірки (Горд., Дівчина.., 1954, 150).
Словник української мови (СУМ-11)