бовтання
БО́ВТАННЯ, я, с. Дія за знач. бо́втати 1-3 і бо́втатися 1-3.
Та щука не чекала бовтання. Почувши наш голос, вона, як стріла, рушила просто на мене (Фр., III, 1950, 336);
Шум, галас, бовтання і молодечі викрики знімались над ставом (Іщук, Вербівчани, 1961, 23).
Словник української мови (СУМ-11)