боженька

БО́ЖЕНЬКА, и, ч., дит. Пестл. до бог.

Повчала [матушка Раїса], як люто карає боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне (Донч., III, 1956, 23).

Значення в інших словниках

1. боженька — -и, ч., дит. Пестл. до Бог.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. боженька — БО́ЖЕНЬКА, и, ч. (з великої літери). Пестл. до Бог 1. [Орина (випила):] Хай же вам, мій таточку, Боженька за це та ласку духу свого пошле (М. Куліш); Повчала [матушка Раїса], як люто карає Боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне (О. Донченко).  Словник української мови у 20 томах
3. Боженька — Бо́женька іменник чоловічого роду, істота дит.  Орфографічний словник української мови