боженька
БО́ЖЕНЬКА, и, ч. (з великої літери).
Пестл. до Бог 1.
[Орина (випила):] Хай же вам, мій таточку, Боженька за це та ласку духу свого пошле (М. Куліш);
Повчала [матушка Раїса], як люто карає Боженька тих нечестивців, котрі їдять у піст скоромне (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)