буржуйка
БУРЖУ́ЙКА, и, ж., розм.
1. Жін. до буржу́й.
— Буржуйка! — сказав з люттю в голосі столяр. — Хіба в неї совість чиста? Невинних людей посадила до в’язниці… (Шиян, Гроза.., 1956, 213).
2. Невелика залізна грубка.
І згадаєм не ліжко, не хату, не сад, А старі бліндажі.., І обтесаний стіл.., І залізну "буржуйку" (Мал., II, 1956, 142).
Словник української мови (СУМ-11)