бурунити
БУРУ́НИТИ, ить, недок., рідко.
1. перех. Здіймати на воді хвилі, буруни; хвилювати.
— Вітер шугав, як навіжений, бурунив воду і сіяв густим холодним дощем (Ткач, Жди…, 1959, 32).
2. неперех. Здійматися хвилями, бурунами.
Внизу сирени рев і море бурунить (Тич., Вибр., 1945, 166).
Словник української мови (СУМ-11)