бусурманка
БУСУРМА́НКА, БУСУРМЕ́НКА, и, ж., заст., нар.-поет. Жін. до бусурма́н, бусурме́н 1.
[Настя:] Я прикинусь туркенею, прикинусь бусурманкою, а таки знайду свою дочку (Н.-Лев., II, 1956, 442);
Ти, дівчино, бусурманка, чи що? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60).
Словник української мови (СУМ-11)