бусурманка

БУСУРМА́НКА, БУСУРМЕ́НКА, и, ж., заст.

Жін. до бусурма́н, бусурме́н 1.

[Настя:] Я прикинусь туркенею, прикинусь бусурманкою, а таки знайду свою дочку (І. Нечуй-Левицький);

Ти, дівчино, бусурманка, чи що? (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. бусурманка — бусурма́нка іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. бусурманка — бусурменка, -и, заст., нар.-поет. Жін. до бусурман, бусурмен 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бусурманка — БУСУРМА́НКА, БУСУРМЕ́НКА, и, ж., заст., нар.-поет. Жін. до бусурма́н, бусурме́н 1. [Настя:] Я прикинусь туркенею, прикинусь бусурманкою, а таки знайду свою дочку (Н.-Лев., II, 1956, 442); Ти, дівчино, бусурманка, чи що? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 60).  Словник української мови в 11 томах