бухкотіти
БУХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, недок., розм. Підсил. до бухкати.
У колгоспному саду хлопці трусять яблука, вони рясно бухкотять об землю (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 82);
Свирид нагнувся, а вона, наче по бочці, бухкотіла кулаками по його спині (Мирний, III, 1954, 239).
Словник української мови (СУМ-11)