бісер
БІ́СЕР, у, ч., збірн. Дрібне різнокольорове скляне намисто, що застосовується у вишиванні.
— Закури, браток, тут можна, — озвався П’ятниця і подав Вихору оксамитовий, вишитий бісером кисет (Кучер, Чорноморці, 1956, 346);
*Образно. Поважні гості.. роздивлялися вкриті бісером чисел сторінки (Рибак, Час.., 1960, 34);
*У порівн. Зверху посипалась дрібна роса, мов бісер (Н.-Лев., IV, 1956, 31).
◊ Мета́ти бі́сер перед сви́ньми; Ки́дати бі́сер сви́ням — говорити що-небудь людям, які не можуть зрозуміти того, що їм кажуть.
Словник української мови (СУМ-11)