бісерний
БІ́СЕРНИЙ, а, е. Прикм. до бі́сер.
Єдиний разочок бісерного намистечка неначе відмежовував покаті плечі мальовничою рискою (Ле, Право.., 1957, 11);
*Образно. На широких чорних бровах його Тоня помітила бісерні краплини поту (Донч., II, 1956, 277);
// Оздоблений бісером.
Анеля.. обклалася бісерними подушечками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 10).
◊ Бі́серний по́черк — дуже дрібний, рівний почерк.
Учителька довгенько-таки вчитувалася в бісерний почерк студента (Ле, В снопі.., 1960, 365).
Словник української мови (СУМ-11)