варениця
ВАРЕНИ́ЦЯ, ВАРЯНИ́ЦЯ, і, ж. Виготовлений для вареників, розкачаний як коржик шматочок тіста, який іноді варять і без начинки.
Нема жита ні снопа, Вари варениці (Шевч., І, 1951, 106);
Раз подали на обід вареники. Варяниці були трохи товсті й цупкі (Н.-Лев., III, 1956, 209);
Найбільш поширеними виробами з бездріжджового тіста є вареники, варениці, галушки (Укр. страви, 1957, 236).
Словник української мови (СУМ-11)