варнак

ВАРНА́К, а, ч., дорев., розм. Людина, що втекла з каторги або відбувала її; каторжник.

Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву (Шевч., II, 1953, 247);

Варнак шука дорогу биту, І пожарами світить ніч (Мал., І, 1956, 112).

Значення в інших словниках

1. варнак — варна́к іменник чоловічого роду, істота каторжник іст., розм.  Орфографічний словник української мови
2. варнак — -а, ч., заст., розм. Людина, що втекла з каторги або відбувала її; каторжник із випеченим на лобі тавром.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. варнак — ВАРНА́К, а́, ч., іст., розм. Каторжник або колишній каторжник. Аж за Уралом, за Елеком, Старий недобиток варнак Мені розказував отак Про сю криницю москалеву (Т.  Словник української мови у 20 томах
4. варнак — КА́ТОРЖНИК (людина, яку заслано на каторгу або яка перебуває чи була на каторзі), КАТОРЖА́НИН, ВАРНА́К заст. Роз'їждженим шляхом, під дощем, ішли відшмагані різками каторжники з Верхівні (Н.  Словник синонімів української мови
5. варнак — Варнак, -ка м. Бѣглый каторжникъ (въ Сибири). Не на Вкраїні, а далеко аж за Уралом, за Елеком старий недобиток-варнак мені росказував оттак. Шевч. 585.  Словник української мови Грінченка