вгачувати
ВГА́ЧУВАТИ¹ (УГА́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВГАТИ́ТИ (УГАТИ́ТИ), вгачу́, вга́тиш, док., перех., розм. Витрачати на щось у великій кількості (гроші, матеріал).
— Продам за ті самі гроші, що колоністам під Одесою вгатив, і за дорогу не накину, — сам [селянин] дивується з своєї великодушності (Стельмах, Хліб.., 1959, 122);
Ми на всяк випадок заклали [під стоян мосту] вибухівку. Все готове, дві тонни вгатили (Ле, Право.., 1957, 118).
ВГА́ЧУВАТИ² див. уга́чувати¹.
Словник української мови (СУМ-11)