ведучий
ВЕДУ́ЧИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. теп. ч. до вести́.
Там находився отвір, ведучий до саду Маєвських (Коб., І, 1956, 227).
2. прикм. Який іде спереду; головний.
Враз ведучий танк окутався чорною пеленою, струсонуло землю, в ранковій тиші прогримів перший глухуватий, але сильний вибух (Збан., Незабутнє, 1953, 30);
// у знач. ім. веду́чий, чого, ч.
— Хто перший пілот ескадрильї? Я. Кого становлять ведучим? Мене (Ю. Янов., II, 1954, 184).
3. прикм., рідко. Те саме, що провідни́й.
В труді неутомний і здатний до всього — Ведучий в районі Петро-тракторист! (С. Ол., Вибр., 1959, 76).
4. прикм., техн. Який надає руху, обертання іншій частині механізму, машини.
Ведучий диск; Ведуче колесо; Ведучий шків.
Словник української мови (СУМ-11)