вербиця
ВЕРБИ́ЦЯ, і, ж. Пестл. До верба́.
Легкий, пухкий попілець ляже, вернувшися, в рідну землицю, вкупі з водою там зростить вербицю (Л. Укр., III, 1952, 268);
Омита ранішнім дощем.., росте стара вербиця (Шер., Дружбою.., 1954, 86).
Словник української мови (СУМ-11)