Значення в інших словниках верло — верло́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови верло — -а, с. Дишель кінного приводу. Великий тлумачний словник сучасної мови верло — ВЕРЛО́, а́, с. Дишель кінного привода. А там.., коло верла, саме лежали старі жорна (Т. Осьмачка). Словник української мови у 20 томах верло — див. горло Словник синонімів Вусика верло — Верло́, звичайно ви́рло, -ла, -лу; ви́рла, ви́рел Правописний словник Голоскевича (1929 р.) верло — Верло, -ла с. Рычагъ, къ которому припрягаютъ лошадей для приведенія въ дѣйствіе привода. Словник української мови Грінченка