взірцевий
ВЗІРЦЕ́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до взіре́ць 1, 2.
2. Який може бути зразком для інших; дуже гарний; відмінний.
[Префект:] Друже, ти й так уже великого досяг: взірцевий маєш хор панегіристів, такий і в Римі не щодня почуєш (Л. Укр., III, 1952, 448);
Другого дня дядя Ваня застав своє робоче місце у взірцевому стані й міг лише здогадуватись, хто йому допоміг (Ю. Янов., II, 1954, 101).
Словник української мови (СУМ-11)