вивідувати
ВИВІ́ДУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВІДАТИ, аю, аєш, док., перех. Випитуючи у когось, оглядаючи щось, дізнаватися про що-небудь (переважно таємне, приховуване).
Стражничиха доводила їм, що то чоловіка задля того поставлено, щоб, поміж людьми вештаючись, їх думки вивідував та всякі лиходійні заміри дізнавав (Мирний, IV, 1955, 352);
Щиро й попросту всадовила [хазяйка] мене за стіл, терпляче вивідувала, що я п’ю (Збан., Малин. дзвін, 1958, 21);
Треба спочатку послати в Яблуневію розвідників, які б вивідали, що за сили у ворога і де вони розташовані (Донч., V, 1957, 184).
Словник української мови (СУМ-11)