вивірений
ВИ́ВІРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́вірити.
Прокурор знову взявся до роботи і до кінця робочого дня працював діловито й точно, як добре злагоджена і вивірена машина (Собко, Справа.., 1959, 175);
Здаля.. можна було помітити точні, добре вивірені й виміряні рухи [робітників] (Смолич, І, 1958, 75).
Словник української мови (СУМ-11)