вигуляний

ВИ́ГУЛЯНИЙ, а, е. Який набрався сил, виріс або відпочив на волі.

Та коли підводчик, значно молодший за пасажира, схопився на весь зріст і гукнув на вигуляного коня, хлопці в першу мить сторопіли (Ле, Ю. Кудря, 1956, 32);

Дужий і вигуляний, а до того ж, наляканий звіром, мов вітер, нісся [Сокіл] між деревами (Міщ., Сіверяни, 1961, 105);

У Трохименка защеміло з образи серце: що вона — ця випещена й вигуляна [панна] — збирається робити з дівчам? (Кос., Новели, 1962, 131);

// Який пустував, був незасіяний (про грунт, землю і т. ін.).

Почалася спішна підготовка до засіву озиминою великих вигуляних за війну ланів, що перебували під толокою (Крот., Сини.., 1948, 413).

Значення в інших словниках

1. вигуляний — ви́гуляний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вигуляний — -а, -е. Який набрався сил, виріс або відпочив на волі. || Який пустував, був незасіяний (про ґрунт, землю і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигуляний — ВИ́ГУЛЯНИЙ, а, е. Який не працював або набрався сил, виріс або відпочив на волі. У Трохименка защеміло з образи серце: що вона – ця випещена й вигуляна [панна] – збирається робити з дівчам? (Г.  Словник української мови у 20 томах