виключність
ВИ́КЛЮЧНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. ви́ключний 1.
Всяка однобічність і виключність уже заважає повному додержанню правди художником (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 57);
Деякі з них [шкіл] претендують на гегемонію, на виключність в оновленні "визволеного мистецтва" (Еллан, II, 1958, 72).
2. Те саме, що винятко́вість 2.
Стара класова виключність зникає (Іст. УРСР, II, 1957, 421).
Словник української мови (СУМ-11)