винахідливо
ВИНАХІ́ДЛИВО, рідко. Присл. до винахі́дливий.
Він працював натхненно, винахідливо (Собко, Біле полум’я, 1952, 157).
Словник української мови (СУМ-11)ВИНАХІ́ДЛИВО, рідко. Присл. до винахі́дливий.
Він працював натхненно, винахідливо (Собко, Біле полум’я, 1952, 157).
Словник української мови (СУМ-11)