винахідниця

ВИНАХІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до винахі́дник.

— Нехай професор Дубко пошле на допомогу винахідниці когось із своїх асистентів (Руд., Вітер.., 1958, 383).

Значення в інших словниках

1. винахідниця — винахі́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. винахідниця — -і. Жін. до винахідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винахідниця — ВИНАХІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до винахі́дник. – Нехай професор Дубко пошле на допомогу винахідниці когось із своїх асистентів (М. Руденко); Афіну Палладу греки вважали винахідницею плуга і музичних інструментів (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
4. винахідниця — Винахі́дниця, -ці; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)