винуватити
ВИНУВА́ТИТИ, а́чу, а́тиш, недок.; наказ, сп. винува́ть; перех. Вважати кого-небудь винним, висловлювати впевненість у чиїйсь вині, провині.
— Ну, а за що ж то Загнибіда загубив свою жінку? — спитався Колісник.. — Усяко кажуть: одні його винуватять, другі її (Мирний, III, 1954, 145);
Хто живий, не винувать живого! (Рильський, І, 1956, 112).
Словник української мови (СУМ-11)