вирятовувати
ВИРЯТО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́РЯТУВАТИ ую, уєш, док., перех. Допомагаючи, відводити кого-, що-небудь від небезпеки, визволяти з важкого, скрутного становища.
[Яків:] Хазяїн попався мені катюга! Ох скільки він сили з мене взяв, аж страшно згадать!.. Мене двічі з петлі вирятовували… (Кроп., III, 1959, 74);
Охрім був чоловік такий добрячий; аби кого побачив у біді, зараз вирятує (Вовчок, І, 1955, 95);
Ганна вирятувала [з багнюки] спершу його самого, потім його чоботи (Вас., І, 1959, 208);
Оглядається — її хата в огні. Летить боржій [швидше], але з вогню вже не в силі нічого вирятувати (Круш., Буденний хліб, 1960, 98).
Словник української мови (СУМ-11)