вистигати

ВИСТИГА́ТИ¹, а́є, недок., ВИ́СТИГНУТИ і ВИ́СТИГТИ, гне; мин. ч. ви́стиг, ла, ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися.

Недоїдки риби вистигали на столі (Коцюб., II, 1955, 22);

Часто буває так, що кришку взагалі майже не закривають, поки не скінчиться завалювання, і піч вистигає на сотні градусів (Собко, Біле полум’я, 1952, 173);

Вечеря вже вистигла (Мак., Вибр., 1954, 40).

ВИСТИГА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ВИ́СТИГНУТИ і ВИ́СТИГТИ, гну, гнеш; мин. ч. ви́стиг, ла, ло; док.

1. Ставати цілком стиглим (про злаки, овочі й т. ін.); дозрівати.

Хлібам вистигати літом, Рікам спішити до моря, Вічно горіти над світом Дружби великої зорям (Нагн., Вибр., 1957, 173);

У садках вистигли червонобокі яблука, запашні солодкі груші (Добр., Ол. солдатики, 1961, 6);

Швидко вистигне тут колос (Вол., Сади.., 1950, 11).

2. перен. Остаточно оформлюватися (про думку, рішення й т. ін.); визрівати.

Нова думка вистигає в бойовій голові [Мухамедова] (Донч., І, 1956, 152);

А коли через два дні підвівся, в нього вистигло рішення (Сміл., Сад, 1952, 127).

3. заст. Встигати.

Ой вистигайте, славні чумаченьки, зимувати до лугу (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. вистигати — вистига́ти 1 дієслово недоконаного виду охолоджуватися — про страву тощо вистига́ти 2 дієслово недоконаного виду дозрівати — про рослини; визрівати — про думки тощо вистига́ти 3 дієслово недоконаного виду встигати  Орфографічний словник української мови
2. вистигати — Холонути, простигати, вихолоджуватися, охолоджуватися, вихолоняти; (- плоди) виспівати, визрівати, достигати, дозрівати.  Словник синонімів Караванського
3. вистигати — I -ає, недок., вистигнути і вистигти, -гне; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися. II -аю, -аєш, недок., вистигнути і вистигти, -гну, -гнеш; мин. ч. вистиг, -ла, -ло; док.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вистигати — ВИСТИГА́ТИ¹, а́є, недок., ВИ́СТИГНУТИ, ВИ́СТИГТИ, гне; мин. ч. ви́стиг, ла, ло; док. Ставати холоднішим, холодним, втрачати тепло; охолоджуватися. Недоїдки риби вистигали на столі (М.  Словник української мови у 20 томах
5. вистигати — див. рости  Словник синонімів Вусика
6. вистигати — ХОЛО́НУТИ (втрачаючи тепло, поступово ставати холодним, холоднішим), ОХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛОНЯ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ПРОЧАХА́ТИ, ВИЧАХА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ВИСТИГА́ТИ, ЗАСТИГА́ТИ, ОСТИГА́ТИ, ПРОСТИГА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПЕРЕСТИГА́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИСЯ...  Словник синонімів української мови
7. вистигати — Вистига́ти, -га́ю, -га́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)