вихлюпувати
ВИХЛЮ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ХЛЮПАТИ, аю, аєш, док., перех. Виливати рідину різким рухом; розливати частинами з посудини, струшуючи під час носіння, перевезення.
Прибігла Параска з одним відром додому, — тільки на дні зосталось: усю вихлюпала (Барв., Опов.., 1902, 111);
— Гляди краще, щоб ряжанку не розтрусило, — відповіла жінка, — бо на такій дорозі якраз вихлюпаєш усю дощенту (Донч., VI, 1957, 308);
// Виливати, вибирати воду з чого-небудь частинами.
На високому пероні ходив чоловік, мітлою вихлюпував з вибоїн дощову воду (Кучер, Полтавка, 1950, 105);
— Васильку, вихлюпай [воду] з човна! (Донч., V, 1957, 308);
// Виливаючи, викинути разом з рідиною кого-, що-небудь.
З боязні перед небезпекою прямолінійної тенденції англійський теоретик вихлюпує, як то кажуть, з ночов разом з водою і дитину (Літ. газ., 16.VI 1959, 2).
Словник української мови (СУМ-11)