виходець

ВИ́ХОДЕЦЬ, хідця, ч.

1. Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін.

— Відкіль такі се гольтіпаки? Чи рибу з Дону везете? Чи може вихідці-бурлаки? (Котл., І, 1952, 71);

Для нього.. полтавцями були і київські, і чернігівські, і вихідці з інших губерній (Гончар, Таврія.., 1957, 72).

2. Людина, що перейшла з одного соціального середовища до іншого.

В свій час царські тупі чиновники всіма засобами ставили перепони вихідцю з народу (М. Ломоносову] (Тич., III, 1957, 57);

Слідчий був.. вихідцем із робітничої сім’ї (Руд., Остання шабля, 1959, 203).

◊ Ви́ходець з то́го сві́ту — покійник, що, за народним повір’ям, виходить з могили.

Вибрав я хороше місце, Досхочу міг надивитись На непевную забаву Вихідців із того світу (Л. Укр., IV, 1954, 169);

*У порівн. А вони [товариші Чіпки], в темній хаті, як вихідці з того світу, світять п’яними очима, кричать, регочуться… (Мирний, II, 1954, 180).

Значення в інших словниках

1. виходець — ви́ходець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. виходець — [виходеиц'] -х'ідз'ц'а, ор. -х'ідзцеим, м. (на) -х'ідзцеив'і/-х'ідз'ц'у, мн. -х'ідз'ц'і, -х'ідз'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
3. виходець — -хідця, ч. 1》 Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. 2》 Людина, що перейшла з одного соціального середовища до іншого. Виходець з того світу — покійник, який, за народним повір'ям, виходить із могили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. виходець — Виходько, вихідько  Словник чужослів Павло Штепа
5. виходець — ВИ́ХОДЕЦЬ, хідця, ч. 1. Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. – Відкіль такі се гольтіпаки? Чи рибу з Дону везете? Чи, може, вихідці-бурлаки? (І. Котляревський); Для нього ..  Словник української мови у 20 томах
6. виходець — ви́ходець з то́го сві́ту. Мрець. Вибрав я хороше місце, Досхочу міг надивитись На непевную забаву Виходців із того світу (Леся Українка); // Людина, яка лишається живою після тяжких випробувань (хвороби, тривалого бою, смертельної небезпеки і т. ін.).  Фразеологічний словник української мови
7. виходець — ПЕРЕСЕЛЕ́НЕЦЬ (той, хто переселяється, переселився на нове місце проживання), ПЕРЕСЕ́ЛЕЦЬ, ІММІГРА́НТ (чужоземець, який переїхав до якоїсь країни); ЕМІГРА́НТ (той, хто залишив батьківщину і переселився в іншу країну); ВИ́ХОДЕЦЬ (перев.  Словник синонімів української мови
8. виходець — Ви́ходець, -дця м. Выходецъ. Котл. Ен. І. То не жива людина, то виходець з того світу. Мир. Пов. І. 121.  Словник української мови Грінченка