виходець
ВИ́ХОДЕЦЬ, хідця, ч.
1. Людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін.
– Відкіль такі се гольтіпаки? Чи рибу з Дону везете? Чи, може, вихідці-бурлаки? (І. Котляревський);
Для нього .. полтавцями були і київські, і чернігівські, і вихідці з інших губерній (О. Гончар);
Ще й інші є гіпотези і версії.., що ніби скіфи – вихідці із Персії (Л. Костенко).
2. Людина, яка перейшла з одного соціального середовища до іншого.
В свій час царські тупі чиновники всіма засобами ставили перепони вихідцю з народу [М. Ломоносову] (П. Тичина);
Слідчий був .. вихідцем із робітничої сім'ї (М. Руденко).
◇ (1) Ви́ходець з то́го́ сві́ту:
а) мрець.
Вибрав я хороше місце, Досхочу міг надивитись На непевную забаву Виходців [вихідців] із того світу (Леся Українка, пер. з тв. Г. Гейне);
б) людина, яка має дуже виснажений, хворобливий вигляд.
То не мати, то не жива людина, то – виходець з того світу (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)