власність
ВЛА́СНІСТЬ, ності, ж.
1. Майно, належне кому-, чому-небудь.
Се страшенна річ "недвижима" власність, вона не тільки сама нерухома, але й людей позбавляє вільного руху (Л. Укр., V, 1956, 199);
Філософ [Г. Сковорода].. таким був бідним, що вся його власність вміщалася в три слова: костур, торбинка й флейта (Тич., ІІІ, 1957, 102).
2. Належність чогось кому-, чому-небудь із правом розпоряджатися.
Економічну основу СРСР становлять соціалістична система господарства і соціалістична власність на знаряддя й засоби виробництва (Конст. УРСР, 1946, 3);
Економічний розквіт колгоспного ладу створює умови для поступового зближення, а в перспективі і злиття колгоспної власності з загальнонародною в єдину комуністичну власність (Програма КПРС, 1961, 67)
Словник української мови (СУМ-11)