вогнедишний

ВОГНЕДИ́ШНИЙ, а, е. Який викидає вогонь, гарячу лаву.

Невипадково вулкани називаються вогнедишними горами (Фіз. геогр., 5, 1956, 101);

Танки прорвалися і чорними вогнедишними вежами посунули до невеличкого біленького міста — тактичної глибини оборони (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 567).

Значення в інших словниках

1. вогнедишний — вогнеди́шний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вогнедишний — огнедишний, -а, -е. Який викидає вогонь, гарячу лаву.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вогнедишний — ВОГНЕДИ́ШНИЙ, а, е. 1. Який викидає вогонь, гарячу лаву. Танки прорвалися і чорними вогнедишними вежами посунули до невеличкого біленького міста – тактичної глибини оборони (М.  Словник української мови у 20 томах